Героїчне минуле

     Визволителю!

     Тобі за все ми дякуєм з любов'ю.

     За чисте небо, золоті поля.

     За те, що не стікає нині кров׳ю

     Моя,  Вкраїнська, сонячна земля.

       Війна ... Страшною хмарою накрила вона Україну, моє село. Досі квітучий і сонячний край перетворився на пустирище, на поле битви, страшної і кровожерливої. Не впізнати квітучої Березни. Навіть птахи співали якось по–іншому, жалібно, ніби розуміли усю жахливість того, що діялось, - пригадував сивочолий  ветеран Другої Світової війни Климчук П.Д. Повітря стало важким, у ньому відчувався невимовний страх смерті і він огортав кожного. Батьки, сини залишили свої рідні домівки, стали на захист рідної Вітчизни. Тепер ми розуміємо, що люди, яких  ми називаємо ветеранами, стали ними в мирний час. Сьогодні на їх висках сріблиться сивина, а в роки війни вони, ще зовсім юні, кували перемогу. Ми, учні, вивчаємо історію рідного краю і знаємо якою ціною завойоване наше щастя. Дбайливо доглядаємо пам'ятники і обеліски, низько схиляємо голови у скорбі  перед прахом тих, хто не повернувся із поля бою. Війна ... Страшною хмарою накрила вона Україну, наше село. Досі квітучий і сонячний край перетворився на пустирище, на поле битви, страшної і кровожерливої .

      

  Червону гвоздику, як символ, як пам'ять

                 Несу на могилу полегших бійців.

                 Долали ви горе, дали ви нам радість

           І щастя велике, і сонячний спів.

 Неодноразово перед учнями нашої школи поставало запитання:   « Хто ж визволяв  рідне село, Березну? Хто спочиває у братській могилі вічним сном, віддавши життя, визволяючи моє рідне село?» Ще у 1974 році юні слідопити нашої школи із архівних документів Міністерства оборони дізналися, що Березну було визволено 9 березня 1944 року. У визволенні села брала участь 276 Темрюкська двічі червонопрапорна дивізія. Педагогічний та учнівський коллектив школи зібрали цінні відомості про ветеранів 276 Темрюкської дивізії. У цьому їм допомогли Савченко А.Є.- командир взводу, Окаушвілі В.І.- парторг с/б 873 с/п, які не раз відвідували  нашу  школу, і  багато  цінних  відомостей представили нам для оформлення Зали бойової слави. У  школі є короткий опис бойового шляху 276 Темрюкської девізії.

 

 Зібрано матеріал, який поміщено на стенді: “ Пам'яті наших односельчан – ветеранів Другої Світової війни".  Про визволення  села від німецьких загарбників  розповідав нам односелець Паращук Іван Пилипович, який написав історію нашого села. Він був очевидцем воєнних дій. У лісі с. Березна є доти, які є свідками німецької лінії оборони. У центрі села височіє обеліск, на якому викарбувані прізвища односельчан, які загинули на фронтах Другої Світової війни.                                      

          Подвиг наших батьків

 Став навіки піснями.

 Подвиг наших батьків

 Наша слава й життя.

Щороку біля обеліска учні школи читають “ Книгу Пам'яті ”,  у яку записані всі полеглі односельчани. 

Височить, застигши у скорботному мовчанні пам'ятник визволителю - воїну. Тут сплять вічним сном солдати, які загинули, визволяючи наше село від фашистської чуми. Це вони віддали життя, щоб ми могли милуватись чистим, погідним небом. Ми знаємо їх прізвища. Вони не дожили до мирних днів, але у пам'яті нашій житимуть вічно. 

Пройшло з тих пір немало літ,

Та не забути нам довіку

Фашистів підлий, згубний хід,

Що горя нам приніс без ліку.

І серце туга обійма,

Згадавши ті страждання,

Що принесла в наш край війна

Червневого світання.   

Ми хочемо звернутись до всіх своїх ровесників, до молоді: Дорогий друже, оглянься на минуле нашої Вітчизни, згадай зловісне полум'я, що здіймалося над Батьківщиною в роки Другої Світової війни, землю, набухлу кров'ю, небо, розірване снарядами, згадай тих, хто своїм життям, своєю кров'ю приніс нам Перемогу, згадай! 

 

     

Вернутись назад